Чорнобильська зона відчуження пройшла шлях від мертвої території до унікального заповідника завдяки системі радіаційно-екологічного моніторингу. Це важливо для розуміння сучасного стану радіаційної обстановки.

Після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році зона відчуження стала одним з найбільш вивчених регіонів світу з точки зору радіаційного впливу. Створення системи радіаційно-екологічного моніторингу стало необхідністю, щоб стежити за екологічним станом та забезпечити безпеку населення.

Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів Сергій Кірєєв, радіоеколог, ліквідатор аварії на ЧАЕС і генеральний директор “Екоцентру”. Він зазначив, що сучасна система моніторингу сформувалася лише наприкінці 90-х – на початку 2000-х років, і нині продовжує модернізуватися.

Система радіаційного моніторингу

Завдяки комплексному підходу, фахівці охоплюють всі складові довкілля: підземні та поверхневі води, атмосферу, випадання радіонуклідів, ландшафтні полігони, гідробіонти тощо. Аналізуючи відібрані проби, вони відслідковують динаміку об’єктів, що можуть змінити радіаційний стан у зоні відчуження.

Автоматизована система контролю радіаційного стану (АСКРО) є важливим інструментом в цьому процесі. Система, яка складається з 39 датчиків гамма-випромінювання, розташованих по всій зоні, налаштована на два режими роботи. У нормальному режимі, інформація про потужності дози гамма-випромінювання надходить до диспетчерського центру щогодини. У разі надзвичайної ситуації, частота передачі даних зростає до кожних 3-5 хвилин.

Сучасний стан радіаційного поля

За словами Кірєєва, умовна норма радіації для населення становить до 0,3 мікрозіверта на годину. Проте, є регіони, зокрема на Поліссі, де природний радіаційний фон значно вищий. Сьогодні високі рівні радіації фіксуються навколо промислового майданчика ЧАЕС та по слідах випадіння радіонуклідів. Наприклад, на Адміністративно-побутовому корпусі станції (АПК-1) середня потужність становить близько 0,4 мкЗв/год, на нафтобазі — 4,5 мкЗв/год, на ВЗС-2 — 4,9 мкЗв/год, на ДСГ-2 — 7,3 мкЗв/год.

На виїзді за межі зони на КПП Дитятки радіаційний фон становить 0,09 мкЗв/год, що є відносно безпечним рівнем для населення. Важливо розуміти, що радіоактивні речовини мають різні періоди напіврозпаду. Цезій-137 розпадається за 30 років, стронцій-90 — за 28 років, тож вже зараз їх кількість скоротилася вдвічі порівняно з часом аварії.

Ізотопи плутонію та америцію

Незважаючи на зменшення кількості деяких радіонуклідів, у зоні відчуження досі залишаються небезпечні ізотопи плутонію та америцію, які мають значно триваліші періоди напіврозпаду. Наприклад, плутоній-239 має період напіврозпаду 24 тисячі років. Це означає, що плямисте забруднення зони відчуження залишатиметься актуальним викликом ще тривалий час.

Радіонукліди, що залишилися, мають різні види випромінювання: альфа, бета та гамма. Гамма-випромінювання є найбільш небезпечним для зовнішнього опромінення, захист від якого можливий лише за значної відстані або за допомогою свинцевих чи бетонних перешкод.

Контекст та можливі наслідки

Сучасна система радіаційного моніторингу дозволяє відслідковувати зміни радіаційного фону в зоні відчуження, що критично важливо для подальшого розвитку цієї території як наукового та екологічного заповідника. Попри наявність залишкових радіонуклідів, Чорнобильська зона поступово перетворюється на унікальний біосферний заповідник, де відновлюється природне середовище.

Завдяки безперервному моніторингу та науковим дослідженням, Чорнобильська зона стає важливим об’єктом для вивчення довгострокових наслідків радіоактивного забруднення. Це також дозволяє розробляти ефективні стратегії для відновлення екологічного балансу та покращення безпеки в інших постраждалих регіонах світу.

Джерело: https://www.rbc.ua/rus/news/plyamiste-zabrudnennya-shcho-sogodni-radiatsieyu-1777118685.html