Росія активно використовує крадене українське зерно як інструмент економічного та політичного впливу, однак зростаючий міжнародний тиск вже приносить результати. Це питання стало критично важливим у контексті продовольчої безпеки та міжнародного права.
Росія продовжує будувати “зернову імперію” на основі краденого українського зерна з окупованих територій, що викликає занепокоєння на міжнародному рівні. Це зерно є не лише економічним ресурсом, а й засобом геополітичного тиску. Російська стратегія базується на використанні продовольства як інструменту впливу, подібно до того, як це відбувається з нафтою та газом. Проте, міжнародне співтовариство починає реагувати, що проявляється у конкретних правових діях проти суден, які перевозять таке зерно.
Як зазначив Владислав Власюк, уповноважений президента з питань санкційної політики, вже є практичні приклади того, як міжнародний тиск впливає на рішення щодо суден. Наприклад, у випадку з суховантажем “Caffa” у Швеції справа перейшла до реальних правових дій із конфіскацією судна. Це свідчить про більш жорсткий контроль за виконанням санкцій. Ще одним прикладом стала ситуація з судном “Panormitis” в Ізраїлі, де після дипломатичного тиску та розголосу корабель не зміг розвантажитися. Це підкреслює різницю в реакціях країн: деякі відмовляються приймати такі вантажі, інші продовжують імпорт.
Підвищення санкційного тиску
Власюк наголошує на необхідності системного посилення санкцій з акцентом на судна, операторів, вантажовідправників і покупців, а також на запровадженні вторинних обмежень для всіх, хто залучений до торгівлі вкраденим українським зерном. Це потребує комплексного підходу, щоб ефективно блокувати канали постачання і мінімізувати економічний вплив Росії.
Росія ж активно просуває крадене зерно на ринок Африки, де стає важливим гравцем не лише через обсяги поставок, але й завдяки вибудуваній політичній архітектурі. Артем Гудков, директор ТОВ “Українсько-Африканська торговельна місія”, зазначає, що росіяни перетворили продовольство на такий самий важіль впливу, як нафту і газ. Це створює виклики для українських експортерів, які не можуть конкурувати з державними машинами Росії.
Навіть країни, які підтримують Україну, змушені купувати аграрну продукцію в Росії через обмежений доступ до аналогічних товарів за такою ж ціною. Росія використовує політику “Все або нічого”, погрожуючи анулюванням контрактів, якщо африканські країни намагаються купувати українську продукцію.
Роль української дипломатії
У цьому контексті важливою є роль української дипломатії. Міністерство закордонних справ України активно працює над підтримкою аграрного експорту. Вже досягнуті певні результати, зокрема, відкрито 19 нових ринків для української аграрної продукції у 2025 році, а у 2026 році до цього списку додалися Алжир, Кот-д’Івуар, Грузія та В’єтнам. Загалом у роботі перебуває понад 300 напрямків.
Це свідчить про активну взаємодію на рівні економічних відділів у посольствах, участь у виставках, та сприяння у вирішенні проблемних питань. Україна прагне розширити свою присутність на міжнародних ринках, щоб зменшити залежність від російського впливу.
Контекст та наслідки
Ситуація з краденим зерном має серйозні наслідки для світової продовольчої безпеки та економічної стабільності. Російські дії підривають міжнародне право та створюють додаткові виклики для країн, які залежать від імпорту зерна. Це може призвести до зростання цін на продовольство та підвищення соціальної напруги в країнах-імпортерах.
Україна, зі свого боку, продовжує активно працювати над розширенням своїх експортних можливостей і зміцненням дипломатичних зв’язків. Це важливо не лише для економічного розвитку країни, а й для підвищення її ролі на міжнародній арені. Водночас, ситуація з краденим зерном вимагає від міжнародного співтовариства більш рішучих дій для захисту норм міжнародного права та забезпечення продовольчої безпеки.
Джерело: https://www.rbc.ua/rus/news/ukrayina-posilyue-borotbu-kradizhkoyu-zerna-1779187646.html